Запобігання ДВРХВЗ - українською

Дерматит великої рогатої худоби заразний вузликовий (ДВРХЗВ)

ДВРХВЗ Перегляди: 229

А. Розстальний, В. Поліщук, О. Неволько, О. Гомзиков

Дерматит великої рогатої худоби заразний вузликовий (ДВРХВЗ, Lumpy skin disease, Dermatitis nodularis bovum, Dermatitis nodulares, шкірна бугорчатка, вузликова екзантема, рос./нодулярный дерматит крупного рогатого скота, кожная бугорчатка, узелковая экзантема, заразный узелковый дерматит, бугорчатка кожи, дерматит крупного рогатого скота, узелковая сыпь, дерматит крупного рогатого скота/) — контагіозна вірусна хвороба, яка характеризується персистентною лихоманкою, ураженням лімфатичної системи, набряками підшкірної клітковини та внутрішніх органів, утворенням шкірних вузликів (горбочків), ураженням очей і слизових оболонок органів дихання і травлення. На Дерматит вузликовий заразний, окрім великої рогатої худоби хворіють і інші тварини в тому числі: вівці, кози, жирафи та антилопи. Людина до вірусу Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового великої рогатої худоби не сприйнятлива.

Історична довідка. Хворобу вперше зареєстрували в Замбії у 1929 р. Мак-Дональд і Морріс. Заразність хвороби довів Бакстром у 1945 р. В 1944 р. спалахи цього захворювання спостерігались у Південно-Африканській Республіці та Ботсвані, в 1945 р. у Південній Родезії, в 1946 р. — у Свазіленді та Мозамбіку. Приблизно в цей самий період вона з'явилась на території Намібії та Малаві, де захворіло близько 8 млн голів великої рогатої худоби. Влітку 1954 р. розпочалася нова епізоотія хвороби, яка охопила Південно-Африканську Республіку, Мадагаскар, Конго, Кенію, Уганду та інші країни Африканського континенту. В 1976 — 1980 pp. Дерматит великої рогатої худоби заразний вузликовий реєструвався у 29 країнах Центральної та Південної Африки, де уражав лише велику рогату худобу, буйволів та зебу.

До 1989 року, коли були зареєстровані перші спалахи захворювання в Єгипті та Ізраїлі, поширення Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового було обмежене лише африканським континентом на південь від Сахари. В наступні роки відбулися спалахи в Бахрейні, Кувейті, Омані та Ємені. З липня 2012 року по серпень 2013 року в Ізраїлі сталося 293 спалахи Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового; у 2012 році - 34 спалахи було зареєстровано в Лівані; в травні 2013 року — два спалахи в Йорданії; у вересні 2013 року - 28 спалахів в Іраку; з серпня 2013 року захворювання було зафіксоване в Туреччині (236 спалахів за 2013 рік); в травні 2014 року — чотири спалахи мали місце в Ірані; в липні 2014 року — захворювання зареєстроване в Азербайджані (в Агдашському, Білясуварському, Джалілабадському та Уджарському районах), розташованих на берегах річки Кури.

Перші клінічні випадки Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового в Туреччині були помічені у вересні 2013 року в провінціях Кахраманмараш і Бетмен, на кордоні із Сирією. Після цього зафіксовано 236 спалахів, 90% із яких — в південних провінціях, на кордоні із Сирією, в провінціях Кахрамана Марас, Адана, Османіє, Хатай і Газіантеп, та на кордоні з Іраком. Окрім того, в січні 2014 р., вірус набув поширення в провінції Сівас - понад 400 км на північ від попередніх спалахів, і до того ж інфіковані тварини були виявлені в районі, розташованому на висоті 1300 м над рівнем моря, де середня температура повітря, взимку становить -5°C. Аналогічний приклад ізольованих осередків спостерігався в провінції Конья, розташованій в 500 км на північний захід від основного епізоотичного кластера. За даними звітів Міжнародного епізоотичного бюро, можливою причиною спалахів інфекції в Туреччині могло бути незаконне переміщення тварин. Відсутність контролю за поширенням інфекції (в т.ч. контролю переміщення тварин) з боку ветеринарної служби Туреччини призвели до заносу збудника Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового на континентальну частину Європи.

У 2015 році хвороба вперше зареєстрована на території Греції, де надалі було виявлено 117 спалахів. Попри карантин, контроль пересування сприйнятливого поголів'я, зонування територій та програми державного моніторингу, хвороба набула подальшого поширення.

За інформацією управління ветеринарії Республіки Дагестан (07.07.2015 р.) в прикордонному з Республікою Азербайджан Тляратінському і Хунзахському районах виявлено велику рогату худобу з ознаками Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового, діагноз був підтверджений також і в Гергебільському та Кумторкалінському районах Республіки Дагестан.

Перші випадки Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового на території Росії (14.09.2015) було зареєстровано в Дагестані та Чеченській Республіці — підвищена температура тіла у хворих тварин до 40,0-40,8°C, наявність по всьому тілу (голова, шия і вим'я) поверхневих вузликів (горбочків) величиною не більше 1 см в діаметрі, збільшення поверхневих лімфовузлів та слизові виділення з носа.

Згодом (16.10.2015), діагноз був підтверджений в ФГБУ «ВНИИЗЖ» при дослідженні проб патологічного матеріалу, відібраного від великої рогатої худоби, в приватному секторі Кіровського району Республіки Північна Осетія (Аланія).

Загальна кількість спалахів Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового на початок листопада 2015 року на території цих республік складала 17, причому найбільша їх кількість, 11, прийшлась на Дагестан. Завдяки вжитим заходам, поширення хвороби було призупинено.

Наведені дані вказують, що загроза поширення хвороби в інших регіонах Північного Кавказу і в Російській Федерації занадто велика і може спонукати до серйозних соціально-економічних наслідків в галузі тваринництва.

Поширення хвороби та економічні збитки. Поширення вірусу Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового можливе двома шляхами:

  1. із зараженими тваринами, що перебувають в інкубаційному періоді, активними продуцентами збудника і реконвалесцентами (тваринами, що вже перехворіли), в цьому випадку інфекція може поширюватися на великі відстані;

  2. з проміжними переносниками вірусу (механічний вектор).

У 2016 році Дерматит великої рогатої худоби заразний вузликовий набув поширення і в ряді європейських країн, так, лише у квітні поточного року зареєстровано 15 спалахів цього захворювання на території трьох балканських країн (Болгарія - 9, Греція - 5 і колишня Югославська Республіка – Македонія - 1), що вказує на укорінення її на території континентальної частини Європи та зростання ризику подальшого поширення.

Економічні збитки, яких завдає ця хвороба, пов'язані зі зниженням продуктивності худоби (істотне зниження надою молока, втрата маси тіла тварин), погіршенням якості шкіри, порушенням відтворювальної функції у корів та бугаїв.

З огляду на високу щільність сприйнятливого поголів'я, як в небезпечних країнах Європи, так і на території суміжних держав, та враховуючи високий ступінь захворюваності сприйнятливих тварин (до 95%), відсутність вакцин проти ДВРХВЗ в ряді європейських країн та низьку ефективність «м'якого» підходу компетентних служб європейських країн до розв'язання ветеринарних проблем не можна не визнавати ситуацію вкрай серйозною, оскільки подальше поширення Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового призведе до значних економічних наслідків.

Активне поширення Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового в Середземномор'ї та країнах Європи в черговий раз підтверджує транскордонну природу хвороби, яка призводить до величезних економічних втрат в небезпечних країнах. Контроль та недопущення подальшого поширення збудника інфекції можливі лише за міжнародної співпраці з дотриманням принципу транспарентності.

Багаторічний вектор поширення Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового в країнах Близького Сходу — спрямований з півдня на північний схід. Поширення Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового на території Туреччини, Греції, Болгарії та Македонії є підставою для припущення про зміну напрямку поширення інфекції й прогнозування занесення збудника на територію континентальної частини Європи.

Збудник хвороби. Від хворих на вузликовий дерматит тварин ізольовано віруси, які на основі різної вірулентності, імуногенності та цитопатогенної дії розділено на три типи — Orpheling (BLD), Allerton і Neethling. Основним збудником Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового великої рогатої худоби вважається вірус типу Neethling, що належить до родини Poxviridae роду Capripoxvirus. За морфологічними властивостями цей вірус ідентичний збуднику африканської віспи овець та вірусу віспи кіз. Віріони мають форму цеглини з заокругленими краями, розміром 180 х 350 нм. Вірус добре культивується на хоріоналантоїсній оболонці 5 — 7-добових курячих ембріонів, спричинюючи на її поверхні дрібні віспоподібні ураження (віспини), а також у первинних культурах клітин нирок і сім’яників телят та ягнят. Цитопатогенні зміни в заражених культурах клітин розвиваються дуже повільно (не раніше 14-ї доби), однак уже через 24 год виявляються веретеноподібні утворення, а згодом і цитоплазматичні тільця-включення.

У разі експериментального зараження цим вірусом у великої рогатої худоби через 1 — 2 доби з'являється лихоманка, болючий набряк місця ін'єкції та регіонарних лімфатичних вузлів. У шкірі розвиваються глибокі некротичні процеси зі значною інфільтрацією тканин моно- та гістіоцитами, що містять цитоплазматичні тільця-включення. Вірус Neethling досить стійкий у зовнішньому середовищі. В уражених ділянках шкіри зберігається не менше 33 діб, у спермі — 22 доби, у слині — 11 діб, в крові та внутрішніх органах — до 4 діб. Холод консервує вірус, останній до 6 міс. зберігає життєздатність при 4°C. Витримує неодноразове заморожування й відтавання.

Епізоотологія хвороби. На Дерматит вузликовий заразний хворіє велика рогата худоба (Bos Taurus, Bos Іndicus) та азійські буйволи (Bubalus bubalis). Тварини інших видів і людина до збудника цієї хвороби не чутливі. Худоба європейських порід, корови в період лактації, виснажені тварини та молодняк – більш чутливі та тяжче хворіють, тоді як тварини місцевих порід, хворіють у легшій формі та ступінь загибелі серед них становить лише 1 — 4 %.

При перших спалахи ДВРХВЗ може хворіти від 50 до 95% тварин (особливо високопродуктивних європейських порід). У 50% тварин хвороба може протікати атипово. Найбільш сприйнятливі до Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового великої рогатої худоби високопродуктивні молочні породи худоби, тоді як зебувидна худоба і її гібриди мають певну природну резистентність.

Джерелом збудника інфекції є хворі, перехворілі й латентно інфіковані тварини-вірусоносії. З організму інфікованих тварин вірус виділяється з відторгнутими клаптиками ураженої шкіри, слиною, носовими виділеннями, спермою, молоком та кров'ю. В ущільнених шкірних вузликах вірус міститься впродовж 120 діб з моменту їх утворення, у спермі — до 60 діб після клінічного одужування. Резервуар збудника інфекції в природі остаточно не з'ясований. Механізм передачі збудника хвороби остаточно не встановлений. Вважається, що вірус передається трансмісивним шляхом — комарами, москітами та мухами-жигалками. Можливе передавання збудника й при безпосередньому контакті хворих і здорових тварин, статевим шляхом, у телят — через контаміноване збудником молоко.

Встановлено, що вірус Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового зберігає свою життєздатність і в організмі кровосисних комах — впродовж 2 діб в Stоmoxys calcitrans, та впродовж 6 – в Aedesa egypt, після того, як вони насмокталися крові.

Встановлено декілька шляхів передачі збудника інфекції:

  • механічна передача кровосисними комахами (гематофагами). Поширення інфекції при цьому пов'язане із природно-географічними умовами території чи регіону (теплою й вологою погодою) та значною чисельністю комах. Внутрішньовенне зараження вірусом Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового (біопроба) продемонструвало, що це найбільш ефективний і вірогідний спосіб зараження у порівнянні із внутрішньошкірним введенням, зараженням через кон'юнктивальний мішок, чи за безпосереднього контакту між інфікованою та здоровою твариною, що пояснює основний шлях просторової передачі інфекції між віддаленими стадами тварин та низьку ефективність карантинних заходів в ряді країн Євросоюзу. Окрім цього, математичні моделі спалахів Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового в молочних стадах Ізраїлю (2006 р.) підтверджують припущення того, що передача вірусу сталася за посередництва комах-переносників. Однак, інформації про значення різних видів членистоногих – переносників Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового в природних (польових) умовах недостатньо.
  • Передача збудника через сперму. Дослідження продемонстрували збереження вірусу в спермі бугаїв до 42 діб, а вірусної ДНК – до 159 діб. При цьому вірус було виділено і зі сперми бугаїв, які не мали клінічних ознак захворювання.
  • Прямий (безпосередній) або непрямий (опосередкований – предмети догляду, інвентар, транспорт) контакт між зараженими й сприйнятливими тваринами є неефективним шляхом передачі.

Дерматит вузликовий заразний у свіжих осередках протікає у вигляді епізоотій, виникає раптово й одночасно в кількох стадах, які можуть знаходитись на відстані багатьох десятків і навіть сотень кілометрів. У ряді країн Африки хвороба проявляється стаціонарно та має виражену сезонність, проявляється у вигляді невеликих спалахів та спорадичних випадків, реєструється переважно у низинних місцевостях, у вологу й теплу погоду. У літній період, який у Південній Африці припадає на грудень — лютий, трапляється до 47 % річних спалахів, у березні — травні — до 30 %, у червні — серпні — до 10 %, у вересні — листопаді — до 13 %. Захворюваність становить 30 — 75 % (інколи все поголів’я), летальність — до 10 %.

Патогенез. Дерматит вузликовий заразний має деяку подібність до віспи, однак в розвитку шкірної вузликової екзантеми бракує чіткої стадійності. Спочатку вірус репродукується на місці проникнення в організм, а потім кров'ю заноситься в чутливі епітеліальні клітини шкіри, слизової оболонки травного каналу й дихальних шляхів, де спричинює типовий вузликовий процес. Масова поява вузликів на шкірі спостерігається на 7 — 20-ту добу після зараження.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період при заразному вузликовому дерматиті коливається від трьох до 30 діб. Відповідно до Кодексу здоров'я наземних тварин Міжнародного епізоотичного бюро, інкубаційний період складає в середньому 28 діб.

Перебіг хвороби підгострий та хронічний. Продромальний період короткий, стертий, особливо під час появи перших випадків.

У захворілих тварин відмічають пропасницю (до 40°C), гіперемію і набряки слизових оболонок ротової й носової порожнин, статевих органів, виділення з очей і носа. В ділянці підгрудка, вимені та кінцівок розвиваються набряки, хода стає скованою. Хворі тварини відмовляються від кормів, швидко худнуть, у лактуючих самок різко знижуються надої. Поверхневі лімфовузли різко збільшуються в розмірі, мають вигляд пухлин, іноді абсцедують. Невдовзі після підвищення температури тіла на шкірі в ділянці шиї, голови, грудей, черева, кінцівок та вимені з'являються щільні округлі або ледь видовжені вузлики з пласкою поверхнею, діаметром 0,5 — 0,7 см, заввишки до 0,5 см, які добре помітні у тварин з короткою шерстю, легко пальпуються. Кількість вузликів коливається від кількох десятків до кількох сотень. Через деякий час по краях вузликів починає злущуватись епідерміс, а в центрі утворюються характерні впадини з некротизованою щільною тканиною, що відмежовується від здорової тканини валиком з грануляційної тканини завширшки 1 — 3 мм. На 7 — 20-ту добу некротизована тканина секвеструється, підсихає й відпадає. Порожнина заповнюється грануляційною тканиною і заростає не пігментованою шкірою з шерстю. В разі ускладнення процесу секундарною інфекцією утворюються виразки, несеквестровані вузлики ущільнюються і надовго, іноді впродовж років, залишаються в такому стані. В процесі одужання набряки й вузлики зникають, шерсть на уражених ділянках випадає, шкіра тріскається і клаптиками відпадає («клаптикова хвороба шкіри») та поступово замінюється новою.

У тільних корів відмічають аборти. При генералізованій формі перебігу – на тілі тварини з'являються вузлики (нодулі, горбочки), діаметром 2-7 см, зокрема на голові, шиї, вимені та в промежині, на окремих ділянках тіла вузлики зливаються між собою з утворенням виразок. Уражені ділянки шкіри болючі.

У лактуючих корів часто уражається вим'я, окрім набряку на ньому часто утворюються вузлики. Молоко стає густим, має рожевий відтінок, видоюється краплями, при нагріванні застигає у вигляді гелю.

У бугаїв та буйволів уражається мошонка, розвивається статева стерильність, бугаї можуть стати тимчасово або взагалі безплідними.

За тяжкого перебігу хвороби спостерігаються значне ураження слизових оболонок органів дихання (трахеїт, аспіраційна пневмонія) і травного каналу з утворенням щільних округлих ерозій та сіро-жовтих некротичних бляшок, з наступним їх нагноєнням і появою виразок. З ротової порожнини хворих тварин виділяється густа, тягуча слина, з носової порожнини — гнійний слиз зі сморідним запахом. Виразки та набряки дихальних шляхів зумовлюють утруднення дихання, а в тяжких випадках навіть загибель тварин внаслідок асфіксії. Уражаються також очі. На повіках утворюються ерозії та виразки, рогівка мутнішає, настає часткова або повна втрата зору.

Хвороба триває близько 4 тижнів, за ускладнення — значно довше. В разі ускладнень можуть вражатися також суглоби, легені та інші органи, що може призвести й до загибелі тварини.

Прогноз за неускладненого перебігу сприятливий, однак, у майже половини заражених тварин відмічають генералізовану (шкірну) форму перебігу хвороби, та незалежно від форми – всі інфіковані тварини можуть передавати вірус.

Патологоанатомічні зміни. Характеризуються вузликовими ураженнями шкіри та м'язів, які являють собою розрослу сполучну тканину або вершкоподібний ексудат. Лімфовузли збільшені, набряклі й соковиті на розрізі. Під вісцеральною плеврою та капсулою селезінки, на печінці та слизовій оболонці рубця спостерігають крововиливи діаметром до 1 см, іноді вузлики розміром 2x3 мм. Легені набряклі, і в них також виявляють сполучнотканинні вузлики. Слизова оболонка сичуга дифузно запалена, із виразками в ділянці дна і пілоруса. Як правило, ознаки ентериту й крововиливи в кишківнику. При гістологічному дослідженні - некрознекроз епідермісу і сосочкового шару дерми за типом каріорексису та пікнозу. Діагностичне значення має виявлення в цитоплазмі гістіоцитів, епітеліальних і м'язових клітин та специфічних тілець-включень розміром від 2 до 10 мкм, що мають округлу чи овальну форму та зафарбовуються еозином у пурпурово-червоний колір.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатах лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика передбачає виділення та ідентифікацію збудника хвороби, гістологічні дослідження та проведення біопроби на сприйнятливих тваринах.

З метою досліджень, від хворих чи загиблих тварин відбирають шкірні вузлики, поверхневі лімфовузли, сперму, слину, а в період підвищеної температури тіла і кров. Для вірусологічних досліджень патологічний матеріал надсилають у «забуференому» 50%-му розчині гліцерину, для гістологічних — у 10%-му розчині формаліну.

Виділення збудника хвороби проводять у первинних культурах клітин нирок телят, ембріонів овець, тестикул молодих бичків і баранчиків. Репродукція вірусу в клітинних культурах супроводжується характерними цитопатогенними змінами в моношарі та утворенням цитоплазматичних еозинофільних тілець-включень. Ідентифікацію ізольованого вірусу здійснюють в РН та РІФ з діагностичними сироватками. Специфічність культурального вірусу підтверджується біопробою на телятах, коровах, вівцях, кролях, морських свинках та новонароджених мишенятах, які різною мірою сприйнятливі до того чи іншого типу збудника. Вірус Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового вдається швидко виявити також за допомогою електронно-мікроскопічного методу, шляхом прямого дослідження ураженої шкіри за Парсеном (1963).

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключення дерматофільозу, шкірної форми туберкульозу, віспи корів, шкірних уражень комахами.

При дерматофільозі ураження шкіри локалізуються на поверхні, не мають чітких меж, під час мікологічних досліджень виявляють грибок.

Шкірна форма туберкульозу характеризується появою підшкірних вузликів лише по ходу лімфатичних судин в ділянці шиї й кінцівок, та не буває пропасниці.

Віспяні ураження у корів локалізуються на дійках вимені, віспини просочені кров'ю і тому мають синьо-чорне забарвлення.

В разі укусів комахами шкіра лускається в центральній частині вузликів, а не по краях, як при заразному вузликовому дерматиті.

Лікування. Специфічних засобів терапії Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового не запропоновано. Проводять симптоматичне лікування, поліпшують умови утримання тварин, забезпечують повноцінну годівлю та підгодівлю вітамінізованими кормами. Для профілактики бактеріальних інфекцій застосовують антибіотики та сульфаніламідні препарати.

Імунітет. Після перехворювання на Дерматит вузликовий заразний — тварини впродовж одного року стають нечутливими до повторного зараження. У Кенії для активної імунізації великої рогатої худоби проти Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового використовують вірус віспи овець зі штамів Кедонг і Ізіоло, які вирощують в первинній культурі клітин тестикул баранчиків або на хоріоналантоїсній оболонці 7 — 8-добових курячих ембріонів. Підшкірне введення цих віспяних вірусів забезпечує стійкість худоби до вірусу Neethling впродовж одного року. У Південній Африці для активної імунізації великої рогатої худоби застосовують живу культуральну вакцину з атенуйованого вірусу Neethling.

Профілактика та заходи боротьби передбачають запобігання занесенню Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового із небезпечних територій і країн. У стаціонарних зонах тропічних країн насамперед проводять захист худоби від нападу кровосисних комах та профілактичне щеплення сприйнятливих тварин. У разі виникнення хвороби в раніше безпечних регіонах негайно здійснюють забій усіх хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин, ретельну дезінфекцію та дезінсекцію, проводять ветеринарно-санітарні та карантинно-обмежувальні заходи.

Для боротьби з заразним вузликовим дерматитом використовують як гомологічні живі атенуйовані вірусні вакцини зі штаму Neethling, так і гетерологічні живі атенуйовані вірусні вакцини зі штамів Капріпоксвірусів, отриманих від овець і кіз (Lumpy Skin Disease. Technical disease cards. World Organization for Animal Health (OIE)).

З метою недопущення поширення Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового при підозрі на захворювання тварин в господарстві (фермі, населеному пункті, стаді) рекомендується ввести обмеження, за умовами яких тимчасово заборонити:

  • перегрупування тварин без дозволу державної ветеринарної служби;
  • виведення (вивезення) з господарства для племінних цілей і реалізації тварин, потомства і генетичного матеріалу від них;
  • використання бугаїв-плідників для вільного парування й отримання сперми;
  • виведення (вивезення) тварин для забою без дозволу державної ветеринарної служби;
  • використання та реалізацію молока в сирому вигляді;
  • в зоні високого ризику занесення вірусу Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового всі великі господарства, які спеціалізуються на виробництві молока, переводити на закритий режим.

Необхідно проводити лабораторно-діагностичні дослідження при всіх випадках загибелі ВРХ з урахуванням клінічних ознак, що супроводжували загибель тварини та результатів епізоотологічних даних.

Завезення кормів в господарство здійснювати лише з територій безпечних у відношенні Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового.

Россільгоспнагляд ще торік звернувся в Мінсільгосп Росії з ініціативою включити Дерматит великої рогатої худоби заразний вузликовий до затвердженого Мінсільгоспом Росії Переліку заразних хвороб тварин, за якими можуть встановлюватися обмежувальні заходи (карантин), а також розробити й затвердити Ветеринарні правила по боротьбі з заразним вузликовим дерматитом і розв'язувати питання щодо розробки діагностичних засобів і вакцини проти Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового.

На часі ревізія й українських реалій.

Список використаних джерел:

  1. The World Organisation for Animal Health (OIE) : LUMPY SKIN DISEASE, [Electronic resource] – Electronic data. – [Disease cards (OIE), 2016]. – Mode of access: World Wide Web: www.oie.int/fileadmin/Home/eng/Animal_Health_in_the_World/docs/pdf/Disease_cards/LUMPY_SKIN_DISEASE_FINAL.pdf (viewed on May 10, 2016). – Title from the screen.

  2. The World Organisation for Animal Health (OIE): Lumpy skin disease, [Electronic resource] – Electronic data. – [The World Organisation for Animal Health (OIE), 2016]. – Mode of access: World Wide Web: www.oie.int (viewed on May 10, 2016). – Title from the screen.

  3. ВЕТЕРИНАРНІ ВИМОГИ щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду [Електронний ресурс] : [Вебсайт]. – Електронні дані. – Київ : База даних нормативно-правової інформації Верховної Ради України, 2016. – Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0768-04 (дата звернення 10.05.2016) – Назва з екрана.

  4. Вирус бугорчатки рогатого скота, в кн.: Руководство по ветеринарной вирусологии, М., 1966, с. 634-36.

  5. Дерматит великої рогатої худоби заразний вузликовий [Електронний ресурс] : [Вебсайт]. – Електронні дані. – Київ : НВЦВМ «Ветеринарний простір», 2016. – Режим доступу: www.lsd.vet.ua (дата звернення 10.05.2016) – Назва з екрана.

  6. Каришева А.Ф. Нодулярный дерматит / [А.Ф. Каришева] // Спеціальна епізоотологія, — К., Вища освіта, 2002, - С. 689-693.

  7. Кодекс здоров'я наземних тварин: The World Organisation for Animal Health (OIE), [Electronic resource] – Electronic data. – [Disease cards (OIE), 2016]. – Mode of access: World Wide Web: www.oie.int/index.php?id=169&L=0&htmfile=chapitre_lsd.htm (viewed on May 10, 2016). – Title from the screen.

  8. Нодулярный дерматит крупного рогатого скота [Электронный ресурс] : [Веб-сайт]. – Электронные данные. – Ветеринарный энциклопедический словарь, 2016. – Режим доступа: http://www.cnshb.ru/AKDiL/0006/base/RN/003096.shtm (дата обращения 10.05.2016) – Название с экрана.

  9. О распространении нодулярного дерматита крупного рогатого скота в Европе и Средиземноморье: Россельхознадзор / Новости, 28.04.2016 г. [Электронный ресурс] : [Вебсайт]. – Электронные данные. – федеральная служба по ветеринарному и фитосанитарному надзору, 2015. – Режим доступа: www.fsvps.ru/fsvps/news/17007.html (дата обращения 10.05.2016) – Название с экрана.

  10. Об инициативе Россельхознадзора включить нодулярный дерматит крупного рогатого скота в утвержденный Минсельхозом России Перечень заразных болезней животных: Россельхознадзор / Новости, 20 октября 2015 г. [Электронный ресурс] : [Веб-сайт]. – Электронные данные. – федеральная служба по ветеринарному и фитосанитарному надзору, 2015. – Режим доступа: www.fsvps.ru/fsvps/news/15392.html (дата обращения 10.05.2016) – Название с экрана.

  11. Профилактика и контроль нодулярного дерматита крупного рогатого скота: новые вызовы для стран Восточной Европы: Семинар Тбилиси, Грузия, 11/11/2015 - 12/11/2015 [Электронный ресурс] : [Веб-сайт]. – Электронные данные. – Продовольственная и сельскохозяйственная организация ООН, 2015. – Режим доступа: www.fao.org/europe/event/detail-events/ru/c/340351/ (дата обращения 10.05.2016) – Название с экрана.

  12. Шарабрин О. И., Борисович Ю. Ф., Вирусная бугорчатка кожи крупного рогатого скота, в кн.: Диагностика инфекционных и протозойных болезней с.-х. животных, М., 1968, с. 72.