Детальніше про Дерматит великої рогатої худоби вузликовий заразний (ДВРХВЗ)

Розділ 1: Загальна інформація про ДВРХВЗ

1. Що таке Дерматит великої рогатої худоби вузликовий заразний (ДВРХВЗ)?

Дерматит великої рогатої худоби вузликовий заразний (ДВРХВЗ) викликається вірусом Дерматиту великої рогатої худоби вузликового заразного (ВДВРХВЗ), з родини Poxviridae, роду Капріпоксвірус. Вірус віспи овець та віспи кіз — два інших види вірусів цього роду.

2. Які домашні тварини можуть бути уражені ДВРХВЗ?

ВДВРХВЗ є високоспецифічним і викликає захворювання лише у великої рогатої худоби (Bos indicus і B. taurus) та водяних буйволів (Bubalus bubalis). Дослідження, проведене в Ефіопії, свідчить про диференційовану сприйнятливість порід до ВДВРХВЗ: голштино-фризька та помісна худоба демонструє вищий рівень захворюваності та смертності від ВДВРХВЗ порівняно з місцевою худобою породи зебу.

ДВРХВЗ не є зооантропонозом, тому люди не хворіють на цю хворобу.

3. Чи були нещодавні випадки ДВРХВЗ в овець та кіз?

Немає повідомлень про ДВРХВЗ в овець і кіз чи їх епізоотологічну причетність до хвороби, навіть якщо вони утримуються в безпосередній близькості до великої рогатої худоби.

4. Який ризик ДВРХВЗ у дикій природі?

Нещодавні дослідження вказують на те, що деякі види дичини також можуть бути вразливими, і з'являється все більше доказів вразливості південноазіатських видів, включаючи оленів та антилоп.

У дикій природі наявність вірусу була зареєстрована в Спрингбока (Antidorcas marsupialis) та безсимптомний перебіг в антилопи Еланд (Taurotragus oryx) у Намібії; антилоп Орикс (Oryx gazelle) в Південній Африці; аравійських антилоп Орикс (Oryx leucoryx) в Саудівській Аравії; а також в Гуара (Bos gaurus), материкового Сероу (Capricornis sumtraensis) та Бантенга (Bos javanicus) в Таїланді у 2021 році. Сприйнятливість диких та утримуваних в неволі жуйних тварин (наприклад, у жуйних тварин в зоопарках) недостатньо вивчена, і все ще досліджується їх можлива роль в епізоотології ДВРХВЗ.

5. Як передається ДВРХВЗ?

Ця хвороба здатна до швидкого поширення, і вважається, що основну роль в цьому відіграють членистоногі переносники. Механізм передачі ДВРХВЗ, що призводить до клінічного захворювання великої рогатої худоби-реципієнта в експериментальних умовах, була доведена для комарів Aedes aegypti та мух Stomoxys calcitrans і Haematopota spp. Дуже ймовірно, що деякі інші комарі (наприклад, Culex mirificens та Aedes natrionus), мухи-жигалки (наприклад, Biomyia fasciata), Culicoides і самки кліщів (Riphicephalus appendiculatus і Amblyomma hebraeum) здатні відігравати певну роль у передачі вірусу в природі. Значення різних членистоногих переносників, ймовірно, буде змінюватися в різних регіонах залежно від чисельності та способу живлення переносника.

Вважається, що безпосередній контакт з інфікованою твариною відіграє незначну роль у передачі вірусу ДВРХВЗ. Наприклад, невідомо, чи може відбуватись передача через фекалії, корми та воду, забруднені інфікованою слиною, але поява нещодавно виявлених рекомбінантних польових штамів свідчить про те, що це можливо.

Інфіковані бугаї здатні виділяти вірус зі спермою, і була доказана можливість цієї передачі ВДВРХВЗ через інфіковану сперму.

6. Поширення ДВРХВЗ?

ДВРХВЗ є ензоотичною хворобою у більшості африканських країн. З 2012 року він швидко поширився на Близькому Сході, в Південно-Східній Європі та Західній і Центральній Азії. З 2019 року країни-учасниці СОЗТ повідомили про кілька спалахів ДВРХВЗ в Азії, а дещо пізніше і в Південно-Східній Азії.

Для отримання свіжої та більш детальної інформації про поширення ДВРХВЗ у світі зверніться до інтерфейсу Світової інформаційної системи здоров'я тварин (WAHIS).

7. Клінічні ознаки ДВРХВЗ?

Рівень захворюваності на ДВРХВЗ під час спалахів коливається від 10 до 20%, хоча повідомлялось, що подекуди він сягає 45%, а рівень смертності, що становить від 1 до 5% вважається звичайним для цієї хвороби.

ДВРХВЗ не має хронічного перебігу, латентного періоду і рецидивів хвороби.

Перебіг ДВРХВЗ варіює від прихованої форми до важкого захворювання.

• Лихоманка, що може перевищувати 41°C.
• Помітне зниження надоїв у лактуючих корів.
• Депресія, анорексія та виснаження.
• Риніт, кон'юнктивіт і надмірне слиновиділення.
• Збільшення поверхневих лімфатичних вузлів.
• Вузлики на шкірі діаметром 2-5 см у діаметрі в ділянках голови, шиї, кінцівок, вимені, геніталій, промежини, впродовж 48 годин після початку гарячки. Вони округлі, обмежені, тверді й припідняті над поверхнею шкіри, проникають у шкіру, підшкірну клітковину, а іноді навіть у розташовані під ними м'язи.
• Великі вузлики іноді наркотизуються, а згодом фіброзуються утворюючи «пробки», що не відпадають впродовж кількох місяців та тривалі рубці. Невеликі вузлики здатні до спонтанного розсмоктування без наслідків для тварини.
• На місці вузликів можуть виникати міази. Міаз (мyiasis - від грец. мyia – муха) – це паразитарне захворювання, зумовлене проникненням в тканини й порожнини тварин чи організм людини дорослих особин і личинок мух певних видів, наприклад Вольфартової мухи.
• На слизових ротової порожнини й травного каналу, а також у трахеї й легенях можуть формуватись віспяні ураження, ерозії та виразки.
• Кінцівки та роговий вінчик копитець, певні ділянки очеревини, підгруддя, мошонки та вульви, мають набряки, що сковують рухи захворілих тварин, тому вони неохоче рухаються.
• Бугаї можуть страждати тимчасовим чи постійним безпліддям.
• Тільні корови схильні до абортів і часто перебувають в анеструсі, впродовж кількох місяців.
• Одужання повільне внаслідок виснаження, вторинних пневмоній, маститів, некротичних вузликів на шкірі, що піддаються подразненню мухами, а загоюючись, залишають по собі глибокі дірки в шкурі.

Наразі немає жодних доказів того, що вірулентність різних штамів ВДВРХВЗ може бути різною.

8. Диференційна діагностика ДВРХВЗ?

Важка форма перебігу ДВРХВЗ дуже характерна, на відміну від легкої, яку можна сплутати з наведеними патологіями:

• Мамміліт великої рогатої худоби герпесний (герпесвірус 2 великої рогатої худоби) (іноді відомий як псевдодерматит).
• Стоматит великої рогатої худоби папульозний (Parapoxvirus).
• Псевдовіспа корів (Parapoxvirus).
• Вірус вісповакцини та вірус віспи корів (Orthopoxviruses) - рідкісні та не генералізовані інфекції.
• Дерматофітія.
• Демодекоз.
• Укуси комах та кліщів.
• Бешиха.
• Чума великої рогатої худоби.
• Укуси овода бичачого.
• Фотосенсибілізація.
• Кропив'янка.
• Туберкульоз шкіри.
• Онхоцеркоз.

9. Чи стають носіями ДВРХВЗ перехворілі тварини?

Невідомо, чи є тварини носіями.

Після одужання тварини мають надійний захист і не здатні бути джерелом інфекції для інших тварин. В заражених тварин, що не проявляють клінічних ознак захворювання, вірус здатен залишатися в крові впродовж кількох тижнів і зникає з часом.

10. Як діагностувати ДВРХВЗ?

Для отримання більш детальної інформації щодо методів лабораторної діагностики зверніться, будь ласка, до Розділу 3.4.12 Дерматит вузликовий заразний в останньому виданні з Посібника з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ під заголовком «B. Діагностичні методики».

Вузлики шкіри, струпи та кірочки містять досить велику кількість ВДВРХВЗ здатного виділятися з цього матеріалу до 35 діб і, ймовірно, і довше.

ВДВРХВЗ можна виділити з крові, слини, виділень з очей і носа та сперми.

ВДВРХВЗ виявляється в крові (віремія) з перервами приблизно з 7 до 21 доби після інфікування на нижчих рівнях, ніж у вузликах шкіри.

Виділення зі спермою може бути тривалим; ВДВРХВЗ був виділений зі сперми експериментально інфікованого бугая через 42 доби після щеплення.

Визначення збудника хвороби

• Звичайна полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є найдешевшим і найшвидшим методом виявлення ВДВРХВЗ. Вузлики на шкурі та струпи, слина, виділення з носа та кров є придатними для ПЛР-діагностики ВДВРХВЗ зразками.
• Для виявлення Капріпоксвірусу доступні методи ПЛР в реальному часі; видоспецифічні методи ПЛР доступні для диференціації між ВДВРХВЗ, вірусом віспи овець і вірусом віспи кіз, а також опубліковані методи ПЛР DIVA для диференціації гомологічного вакцинного вірусу від вірулентного польового штаму.
• Ізоляція вірусу має перевагу у тому, що ідентифікує наявність живого вірусу у зразку.
• Імуногістохімія може бути використана для ідентифікації наявності вірусу на рівні роду.
• Електронна мікроскопія може бути використана для ідентифікації класичного віріона Поксвірусу, але не дозволяє диференціювати на рівні роду та виду.
• Секвенування (часткове чи повногеномне) дає найбільше інформації, пов'язаної з групуванням кластерів (класичні польові, вакциноподібні чи, останнім часом, польові рекомбінантні штами).

*Примітка, зважайте що використання DIVA в регіонах, де циркулюють рекомбінантні польові штами, вони можуть не виявлятись методами ПЛР DIVA чи бути класифікованими, як вакцинні штами й давати хибнонегативні результати.

Серологічна діагностика

Три віруси з роду Capripoxvirus (вірус Віспи овець, вірус Віспи кіз та ВДВРХВЗ) неможливо розрізнити серологічно.

• Вірус нейтралізація: наразі є золотим стандартом для виявлення антитіл, вироблених проти Капріпоксвірусів.
• Вестерн-блот: високочутливий і специфічний, але дорогий і складний у виконанні.
• Імуноферментний аналіз на антитіла до Капріпоксвірусу: розробляється і виходять на ринок нові комерційні набори для виявлення антитіл до Капріпоксвірусу.

Для виявлення антитіл до ВДВРХВЗ було розроблено також вірусоспецифічний імунопероксидазний моношаровий аналіз (IPMA), але він ще не затверджений як стандарт Комісією з біологічних стандартів СОЗТ.

11. Яких заходів варто вжити для профілактики та контролю ДВРХВЗ?

Досвід нещодавньої епізоотії ДВРХВЗ в Європі та Західній Азії показав, що успішний контроль та ліквідація ДВРХВЗ залежить від раннього виявлення індексного випадку з подальшим проведенням швидкої та широкомасштабної кампанії з вакцинації. Малоймовірно, що повний (забій всієї клінічно ураженої великої рогатої худоби та неуражених тварин стада) та частковий вимушений забій (забій лише клінічно ураженої великої рогатої худоби), за відсутності вакцинації, здатен ліквідувати ДВРХВЗ.

На практиці у деяких балканських країнах боротьба з ДВРХВЗ тривала від одного до трьох місяців, а рівень охоплення вакцинацією перевищував 80%, що було підкріплено іншими заходами, такими як раннє виявлення хворих тварин, зонування територій, контроль за переміщенням тварин, а також частковий чи повний вимушений забій.

Важливо підготувати певні плани профілактичної чи екстреної вакцинації також і в неуражених країнах чи зонах (див. пункт 17).

Санітарна профілактика

• Безпечні країни:
  • Обмеження на імпорт домашньої великої рогатої худоби та водяних буйволів, а також окремих продуктів від цих тварин відповідно до рекомендацій, викладених в Главі 11.9 Зараження вірусом Дерматиту вузликового заразного (ВДВРХВЗ) ВРХ Кодексу здоров'я наземних тварин СОЗТ.
  • Заходи нагляду з виявлення ДВРХВЗ рекомендуються у зоні щонайменше 20 кілометрів від зараженої країни чи зони, відповідно до рекомендацій, викладених в Главі 11.9 Зараження вірусом Дерматиту вузликового заразного (ВДВРХВЗ) ВРХ Кодексу здоров'я наземних тварин СОЗТ.
• Небезпечні країни:
  • Контроль ДВРХВЗ залежить від обмежень переміщення великої рогатої худоби в інфікованих регіонах, видалення клінічно хворих тварин та вакцинації. Обмеження переміщення і видалення хворих тварин самі по собі без вакцинації, як правило, не ефективні.
  • При ДВРХВЗ рекомендується належна утилізація загиблих тварин (наприклад, спалювання), а також очищення і дезінфекція приміщень та інвентарю.
  • Наразі немає жодних доказів ефективності боротьби з переносниками у запобіганні хворобі.
  • Рекомендації щодо відновлення стану країни чи зони, безпечної відносно ДВРХВЗ, включаючи рекомендації щодо нагляду та періодів очікування, див. у Кодексі здоров'я наземних тварин СОЗТ щодо відновлення стану країни чи зони, безпечної відносно ДВРХВЗ.

Ветеринарна профілактика

• Живий атенуйований вакцинний штам ВДВРХВЗ, наприклад, штам ДВРХВЗ «Neethling».
• Живий атенуйований вакцинний штам вірусу віспи овець та кіз проти ВДВРХВЗ, якщо він використовується у вищій дозі, аніж для профілактики віспи овець та кіз.
• Побічні ефекти вакцини, такі як місцева реакція в місці введення чи невеликі генералізовані вузлики на шкірі, а також підвищення температури й зниження надоїв, можуть спостерігатися після вакцинації гомологічною вакциною, рідше — після вакцинації вакциною проти віспи овець.
• Наразі рекомбінантні вакцини проти віспи овець нового покоління не є комерційно доступними.

Для отримання більш детальної інформації щодо методів лабораторної діагностики зверніться, будь ласка, до Розділу 3.4.12 Дерматит вузликовий заразний в останньому виданні Посібника з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ під заголовком «Вимоги до вакцин».

Для отримання додаткової інформації про вакцинацію зверніться до Розділу 2 цих Поширених запитань ....

Розділ 2: Вакцинація проти ДВРХВЗ

A. Переваги, наявність, доступність та типи вакцин

12. Які переваги вакцинації проти ДВРХВЗ?

 Вакцинація:

• є найефективнішим інструментом контролю та потенційного викорінення ДВРХВЗ;
• легше впроваджувати та ефективніше, аніж інші заходи (наприклад, вимушений забій), і, в більшості випадків, менш затратна;
• зменшує чисельність сприйнятливих тварин у популяції, запобігаючи таким чином занесенню (у разі профілактичної вакцинації) та поширенню хвороби;
• захищає тварин від зараження ДВРХВЗ, запобігаючи прямим і непрямим економічним втратам.

13. Які типи вакцин ДВРХВЗ доступні на ринку і що ви маєте на увазі під гомологічними та гетерологічними вакцинами ДВРХВЗ?

У Розділі 3.4.12 Дерматит вузликовий заразний в останньому виданні з Посібника з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ викладено вимоги до вакцин, що використовуються для боротьби з ДВРХВЗ. Відповідна вакцина для контролю ВДВРХВЗ має забезпечувати хороший імунітет великої рогатої худоби проти ДВРХВЗ, бути безпечною у використанні для всіх порід, вікових груп і вагітних тварин, а також мати правильне маркування. Для створення вакцин проти ДВРХВЗ використовують живі ослаблені штами Капріпоксвірусу. Капріпоксвіруси є перехресно-реактивними в межах роду, а отже, можна захистити велику рогату худобу від ДВРХВЗ, використовуючи штами Капріпоксвірусів, отримані від великої рогатої худоби, а також від овець чи кіз.

«Гомологічна вакцина» означає вакцину, що містить живий атенуйований вірус віспи овець типу Нетлінга, як вакцинний матеріал.

«Гетерологічна вакцина» означає вакцину, що містить живий атенуйований вірус віспи овець чи віспи кіз і використовується для захисту великої рогатої худоби від ДВРХВЗ. Для більшої ясності ми будемо посилатися тут на вірус, що використовується у вакцині, а не на гетерологічне/гомогенне найменування. Вакцини на основі вірусу віспи овець чи вірусу віспи кіз можуть використовуватися як альтернативна вакцина в тих країнах, де зустрічаються як ДВРХВЗ, так і віспа овець та віспа кіз, або у тих країнах, що уже мають виробничі потужності для виготовлення цих вакцин. Однак, якщо вакцина проти віспи овець/кіз обрана для використання у великої рогатої худоби, вона має бути добре охарактеризована, а її доза адаптована для великої рогатої худоби. Захист, що забезпечується вакцинами проти ДВРХВЗ, слід оцінювати за допомогою випробувань з метою виявлення проблем з вакциною.

Не існує можливості «Диференціації заражених тварин від вакцинованих» (DIVA), але існують дослідження DIVA на основі ПЛР для розрізнення класичних польових і сучасних вакцинних штамів вірусу. Однак слід бути обережним при використанні DIVA досліджень в регіонах, де циркулюють рекомбінантні польові штами, оскільки вони можуть бути класифіковані як вакцинні штами чи залишатися невиявленими за допомогою описаних на сьогодні ПЛР-досліджень DIVA.

Комерційно доступними є кілька живих атенуйованих вакцин ДВРХВЗ та вакцини проти віспи овець/кіз. Хоча інактивовані вакцини ДВРХВЗ ще не описані в Посібнику з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ, деякі виробники розробили інактивовані вакцини проти ДВРХВЗ, що можуть бути кращими в країнах, безпечних відносно ДВРХВЗ, коли існує ризик занесення ДВРХВЗ із сусідніх країн. Однак, інактивовані вакцини створюють коротший імунітет, аніж живі ослаблені вакцини.

Тому, спочатку вакцинація складається з двох щеплень з інтервалом в один місяць, після чого слід проводити ревакцинацію кожні шість місяців для підтримки імунітету.

14. Чи є у ВООЗ банк вакцин проти ДВРХВЗ на випадок надзвичайного стану?

СОЗТ не має банку вакцин проти ДВРХВЗ. Країнам пропонується розпочати процес національних закупівель для придбання вакцин проти ДВРХВЗ. Час, необхідний для цього процесу, має бути врахований, щоб якомога раніше підготувати оголошення про тендер для вчасної закупівлі вакцин.

Для контролю якості вакцин СОЗТ може сприяти контактам з довідковими лабораторіями СОЗТ в Південній Африці та Великобританії, а також з Центром співпраці в Бельгії (Валідація, оцінка якості та контроль якості діагностики та вакцинопрофілактики везикулярних хвороб у Європі).

B. Програма вакцинації від ДВРХВЗ

15. Коли і як слід вакцинувати велику рогату худобу проти ДВРХВЗ?

В країнах, що застосовують вакцинацію ДВРХВЗ слід завжди дотримуватися рекомендацій виробника вакцини. Для більшості вакцин:

• Щорічна вакцинація дорослої великої рогатої худоби захистить тварин від ДВРХВЗ.
• Телят від вакцинованих тварин або природно інфікованих матерів слід вакцинувати зазвичай у віці від 3 до 6 місяців, залежно від вакцини. Телят від невакцинованих корів можна вакцинувати в будь-якому віці.
• Новопридбаних тварин слід вакцинувати за 28 діб до введення їх в стадо.
•  Тварини мають бути вакциновані за 28 діб до транспортування чи переміщення в інше місце.
• До домашніх буйволів слід застосовувати ті ж дозування та протокол, що і для великої рогатої худоби.
• Тільні, здорові корови чи телиці можуть бути безпечно вакциновані.
• При використанні інактивованої вакцини проти ДВРХВЗ тварин слід вакцинувати двічі перед транспортуванням чи переміщенням в інше місце.

16. Скільки доз вакцини ДВРХВЗ потрібно для забезпечення повного захисту сприйнятливих тварин і як довго триває цей захист?

Дотримуйтесь, будь ласка, рекомендацій виробника вакцини.

У більшості випадків одна доза живої атенуйованої вакцини проти віспи тварин забезпечує адекватний захист вакцинованих тварин через три тижні після щеплення і впродовж щонайменше одного року. В уражених країнах рекомендується щорічна вакцинація, а планові кампанії вакцинації в різних регіонах забезпечують найкращий захист.

Інактивовані вакцини створюють коротший імунітет, аніж живі ослаблені вакцини. Тому первинна вакцинація зазвичай складається з двох щеплень з інтервалом в один місяць, з наступною ревакцинацією кожні шість місяців для підтримання імунітету.

17. В якому контексті рекомендується профілактична вакцинація в країні, безпечній відносно ДВРХВЗ?

Відповідно до Статті 11.9.3 Кодексу здоров'я наземних тварин СОЗТ, країна чи зона, що практикує вакцинацію, не вважається країною чи зоною, безпечною відносно ДВРХВЗ. Таким чином, країна чи зона, що проводить вакцинацію проти ДВРХВЗ, має здійснювати торгівлю відповідно до положень для країни чи зони, небезпечних відносно ДВРХВЗ, таких як положення Статті 11.9.6. для живої великої рогатої худоби та водяних буйволів.

Попри це, якщо ДВРХВЗ має поширення в сусідній країні, що створює ризик проникнення ДВРХВЗ до країни, безпечної відносно ДВРХВЗ, остання може розглянути питання про формування зони захисту (зон) відповідно положень Глави 4.4. та Статті 4.4.6. Кодексу здоров'я наземних тварин СОЗТ, де в межах зони захисту вакцинація може здійснюватися, а може і не здійснюватися. Якщо вакцинація буде проведена, стан зони захисту, безпечної відносно ДВРХВЗ, буде втрачено, але решта території країна все ще може вважатися безпечною відносно ДВРХВЗ. Крім того, щеплення проти ДВРХВЗ в зоні захисту не вплине на стан безпечності відносно ДВРХВЗ територій за межами зони захисту. Звичайно, створення такої зони захисту вимагатиме суворих заходів, включаючи чітку ідентифікацію тварин, що перебувають в зоні захисту, контролю переміщення тварин і продукції із зони захисту на інші території країни, посилення нагляду відповідно до Статті 11.9.15. та посилення біозахисту.

Тому використання профілактичної вакцинації слід розглядати після оцінки ситуації в конкретній країні та місцевого контексту. В разі успішного запровадження, вона здатна запобігти занесенню ДВРХВЗ в країну. Наприклад, Хорватія провела профілактичну вакцинацію та успішно запобігла завезенню ДВРХВЗ в країну та зупинила його подальше поширення в Європі.

Програма вакцинації для профілактики або контролю ДВРХВЗ ускладнить програму серологічного нагляду для виявлення спалахів хвороби, оскільки вакцинована велика рогата худоба може бути серологічно позитивною. Наразі не існує серологічних методів досліджень, які б дозволяли відрізнити вакцинованих тварин від інфікованих. Вкрай важливо, щоб вакцинація проти ДВРХВЗ супроводжувалася запровадженням відповідного активного і пасивного нагляду за ДВРХВЗ для забезпечення раннього виявлення ДВРХВЗ. Активний нагляд має включати принаймні періодичні клінічні огляди в господарствах і може включати серологічне дослідження не імунних тварин.

Успішний нагляд після щеплення значною мірою залежить від правильного вибору часу (див. пункт 19) та знання стану вакцинованої великої рогатої худоби. Тому слід запровадити систему ідентифікації ДВРХВЗ та/або базу даних, що включає ідентифікаційні дані про вакцинацію, стан здоров'я та переміщення тварин. Вакциновані тварини також мають бути промарковані, наприклад перманентним маркером, щоб відрізняти, вакцинованих тварин.

18. Чи можна одночасно вводити вакцини проти ДВРХВЗ і Ящуру?

Існує кілька наукових публікацій з цього питання. Однак введення двох різних вакцин одночасно одній тварині практикується уже багато років, як з практичних, так і логістичних міркувань. Імунна система здорової тварини здатна реагувати на два антигени одночасно. Однак дуже важливо не змішувати вакцини в одному шприці (за винятком випадків, коли виробник не вказав іншого).

Ізраїль проводить комбіновану вакцинацію проти ДВРХВЗ та Ящуру відповідно до наведених нижче рекомендацій:

• вакцини проти ДВРХВЗ та Ящуру не змішують на жодному етапі;
• використовують окремі шприци та голки;
• вакцини вводять в шию, але далеко одна від одної, а бажано з різних боків шиї.

Виходячи з цього практичного досвіду, експерт СОЗТ по ДВРХВЗ зазначив, що не було жодного повідомлення про ускладнення від вакцинації, яке можна було б пов'язати з такою комбінованою вакцинацією.

C. Імунна відповідь та ефективність вакцини

19. Як контролювати ефективність вакцинації ДВРХВЗ та імунітет стада після вакцинації?

Активний клінічний нагляд є дуже ефективним інструментом для оцінки ефективності кампанії з вакцинації. Характерні клінічні ознаки ДВРХВЗ, ретельне клінічне обстеження, що проводиться кваліфікованими ветеринарами, вважається ефективним інструментом активного клінічного нагляду. Пасивний нагляд забезпечує додаткову підтримку, якщо рівень обізнаності щодо виявлення типових клінічних ознак ДВРХВЗ є досить високим, а фермери, польові ветеринари та інші особи, які контактують з великою рогатою худобою, готові повідомляти про будь-які підозрілі випадки.

ІФА антитіл можна використовувати для поствакцинального моніторингу через 2-3 місяці після вакцинації, враховуючи, що рівень антитіл у деяких тварин може бути низьким і не визначатися за допомогою ІФА.

20. Чи безпечно використовувати живу ослаблену вакцину інфікованим тваринам (з клінічними ознаками чи без)?

Більшість виробників вакцин рекомендують вакцинувати лише здорових тварин живою вакциною.

Природньо інфіковані тварини з клінічними ознаками будуть імунізовані природним шляхом. Після того, як ці тварини одужають від хвороби, їх рекомендується щорічно щепити, оскільки тривалість природного імунітету поки що невідома.

Тварини без клінічних ознак: немає доказів того, що вакцинація доклінічно чи субклінічно інфікованих тварин призведе до важкого захворювання. Через ризик поширення ВДВРХВЗ через голки, що використовуються на неклінічних тваринах, дуже важливо використовувати лише одноразові голки.

21. Чи здатна жива атенуйована вакцина відновити свою вірулентність чи призвести до рекомбінації з польовим вірусом?

Досвід, отриманий під час спалахів ВРХ в Європі та після проведення кампаній вакцинації у 2016-2020 роках з використанням трьох живих атенуйованих вакцин проти ВРХ, не виявив жодних ознак повернення вірулентності вакцинного штаму ДВРХВЗ або рекомбінації з польовим вірусом. Хорватське дослідження повідомило, що після введення вакцинного вірусу великій рогатій худобі геном вакцинного вірусу залишився повністю атенуйованим зі 100% схожістю з оригінальним вакцинним вірусом. Також повідомлялося про рекомбінацію вакцинного та польового вірусів. Ми все ще багато чого не розуміємо про те, як і коли відбуваються ці події, тому необхідні більш детальні дослідження, щоб з'ясувати важливість цих результатів. Однак, важливо проводити контроль якості вакцин, щоб гарантувати їхню безпеку та ефективність.

Вакцина на основі штаму Нетлінга використовується вже понад 60 років, нею щеплено мільйони тварин, і немає жодних повідомлень про відновлення вірулентності вірусу.

22. Чи здатні вакциновані тварини заразитися ДВРХВЗ?

Формування повного захисту після вакцинації займає близько трьох тижнів. Впродовж цього часу велика рогата худоба усе ще здатна заразитись польовим вірусом і проявляти клінічні ознаки хвороби, попри вакцинацію. У деяких тварин можлива інкубація вірусу й після вакцинації, і в таких випадках клінічні ознаки проявляються менш ніж через десять діб після вакцинації.

У деяких виняткових випадках вакцинація не забезпечує адекватного захисту, що призводить до клінічного прояву захворювання. Причинами невдалої вакцинації може бути як сама вакцина (занадто низький або високий рівень атенуації, низький титр вакцинного вірусу чи забруднена партія вакцини), так і реакція організму тварини (вакцина може бути правильно введена, але організм тварини не здатен сформувати відповідну імунну відповідь), а також порушення холодового ланцюга чи інших складових при постачанні вакцини (місце та спосіб введення чи дозування, терміни зберігання і дотримання холодового ланцюга при зберіганні та транспортуванні вакцини). Прояв клінічних ознак також може бути спровокований іншим збудником хвороби, наприклад спричинений вірусом герпесу 2 великої рогатої худоби, який також називають псевдо-ДВРХВЗ. Тому відмова від вакцинації має бути обгрунтованою, тобто належним чином досліджена, щоб виявити її джерело та причину.

D. Ускладнення та негативний вплив вакцинації ДВРХВЗ

23. Поширені ускладнення вакцинації ДВРХВЗ?

Живі атенуйовані вакцини ДВРХВЗ можуть викликати ускладнення (легкі побічні реакції) у великої рогатої худоби. Найчастіше спостерігається місцева реакція у місці щеплення. Інші поширені побічні реакції включають тимчасове підвищення температури та короткочасне зниження надоїв. У деяких тварин може спостерігатися легка генералізована реакція, що називається реакцією Нетлінга. Вона зустрічається рідко і зазвичай включає появу поверхневих і дрібних уражень шкіри, відмінних від тих, що викликаються повністю вірулентним польовим штамом. Ускладнення зникають через 2-3 тижні, не перетворюючись на некротичні струпи та виразки. Побічні ефекти спостерігаються лише при першому щепленні тварин вакциною ДВРХВЗ і майже не проявляються після ревакцинації. Небажані реакції та побічні ефекти вакцинації ДВРХВЗ мають бути добре роз'яснені фермерам заздалегідь, щоб запобігти спротиву небажання вакцинувати своїх тварин і запобігти втраті довіри, якщо це трапиться.

E. Стратегія виходу

24. Коли варто припинити програму вакцинації ДВРХВЗ?

Посібник з розробки плану екстреної вакцинації ФАО ДВРХВЗ надає країнам рекомендації щодо планування та проведення екстреної вакцинації проти ДВРХВЗ у відповідь на спалахи цього захворювання на території країни, а також при появі спалахів у сусідніх країнах. Країна, що бажає відновити безпечність відносно ДВРХВЗ (на всій території країни чи певної зони), має припинити вакцинацію і заборонити подальше її проведення в країні. Рішення про відмову від вакцинації ДВРХВЗ та підходи до неї залежатимуть від ситуації в кожній окремій країні та ризику (оцінюваного за допомогою спеціальної оцінки ризику).

Важливими критеріями/дискусійними питаннями мають бути:

• Чи вдалось зупинити циркуляцію вірусу після екстреної вакцинації?
• Чи вдалося достатньо знизити ймовірність занесення, чи повторних спалахів ДВРХВЗ, виходячи з ситуації в сусідніх країнах?
• Чи є чутливість епізоотологічного нагляду (раннє виявлення) достатньою, щоб виявити повторні спалахи?
• Чи достатнім є рівень готовності на випадок повторного спалаху (план заходів на випадок надзвичайного стану, раннє реагування), з акцентом на стримування хвороби, підтримання запасів вакцин та проведення екстреної вакцинації?

25. Як відновити стан безпечної відносно ДВРХВЗ після ефективного контролю ДВРХВЗ, включаючи вакцинацію?

Ідеальним результатом стратегії контролю в уражених країнах є повна безпечність країни чи зони відносно ДВРХВЗ. Вимоги щодо безпечності відносно ДВРХВЗ описані в Кодексі здоров'я наземних тварин СОЗТ.

Графік відновлення залежатиме від того, чи застосовувалась політика викорінення, а також ефективного нагляду. Якщо застосовувалася політика вимушеного забою, то слід дотримуватися рекомендацій (і термінів), наведених в Статті 11.9.4.; якщо політика вимушеного забою не застосовувалася, то слід дотримуватися рекомендацій (і термінів), наведених у Статті 11.9.3. Конкретний випадок, коли країна провела кампанію профілактичної вакцинації, і не виявивши наявності ДВРХВЗ на своїй території, то розглядаються положення Статті 11.9.4.

26. Як країни-учасниці СОЗТ можуть заявити про свою безпечність відносно ДВРХВЗ?

Після виконання вимог відповідних статей (означених вище) у Кодексі здоров'я наземних тварин СОЗТ, країни можуть забажати самостійно оголосити себе безпечними відносно ДВРХВЗ (як країна чи зона). Країни мають задокументувати відповідність своїх ветеринарних служб положенням Глав: 1.1., 3.2., 3.3. і 11.9. Кодексу здоров'я наземних тварин та Статті 3.4.12. Посібника з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ.

Країни-учасниці СОЗТ можуть звернутися до Світової організації здоров’я тварин з проханням опублікувати цю самодекларацію, щоб зробити її більш помітною. Для цього вони мають дотримуватися спеціальних Стандартних операційних процедур. Відповідальність, за зміст самодекларації, повністю покладається на делегата СОЗТ від країни-учасниці й не відображає офіційної позиції СОЗТ.