Держпродспоживслужба України Тел.: +38044 – 279-49-48       

ДНДІЛДВСЕ Тел.: +38044 – 377-53-85       

Автори: Silvia Kreindel, Marius Masiulis, Artem Skrypnyk, Anna Zdravkova, Martina Escher, Eran Raizman, Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO).
 
Джерело: empres-animal health 360, інформаційний вісник програми FAO The Emergency Prevention System (EMPRES), випуск #46, с. 24-26, Facebook
 
Як відомо, навколо України складається потенційно загрозлива епізоотична ситуація у зв’язку із заразним вузликовим, або нодулярним дерматитом ВРХ, спалахи якого зафіксовані по обидва боки українських кордонів – із Заходу та Сходу. Наразі в Україні не було зафіксовано жодного випадку захворювання. Публікуємо переклад огляду ФАО (ООН) на тему розповсюдження захворювання в Європі та Азії українською мовою.

Загальні відомості

Заразний вузликовий (нодулярний) дерматит, ЗВД (Lumpy skin disease, LSD) викликаний вірусом, що належить до роду Capripoxvirus, родини Poxviridae, і вражає переважно велику рогату худобу та буйволів. Вірус ЗВД поширюється здебільшого через механічних переносників (види Stomoxys spp. та інші мухи-жигалки). Безпосередня передача інфекції від заражених тварин також можлива, проте такі випадки рідкі і не мають великого епідеміологічного значення. Захворювання зазвичай поширюється із інфікованих районів до незаражених територій шляхом транспортування хворих тварин, а іноді – через рух інфікованих комах-переносників (векторів). Погано контрольоване переміщення великої кількості худоби, часто пов'язане із місцевими торжествами, становить ризик поширення хвороби. Спалахи ЗВД вимагають негайного сповіщення відповідно до Кодексу здоров'я наземних тварин Всесвітньої організації з охорони здоров’я тварин (МЕБ) (OIE, 2015b).
ЗВД характеризується істотними економічними збитками в молочній і м'ясній промисловості, а також – пошкодженням шкір тварин. Недавнє дослідження, проведене в Ефіопії, показало, що фінансові витрати, пов'язані із зараженими стадами, склали US $ 5-8 в розрахунку на 1 голову зебу (місцевий підвид дикого бика, переклад.), і US $ 42-73 в розрахунку на 1 голову голштинсько-фризької породи ВРХ. Захворювання може призвести до обмеження або повної заборони міжнародної торгівлі живими тваринами і продуктами тваринного походження (Gari і співавт., 2011). Інцидентність ЗВД вища у вологі сезони, коли популяції мух більш численні (Gari і і співавт., 2010; 2011; 2012). У в'язку з цим, ЗВД виявився більш превадентним в низинних районах і вздовж басейнів водойм.

Історія поширення

ЗВД був історично ендемічним в багатьох африканських країнах, але в даний час інфекція поширилася на всій території Близького Сходу і, зовсім недавно, в Азії і Європі (OIE, 2015a). ЗВД було виявлено в Єгипті вперше в 1988, де він згодом став ензоотичним (Ali і співавт., 1990; House і співавт., 1990). У 1989 році хвороба поширилася з Єгипту до Ізраїлю через комах (Davis, 1991). Другий спалах в Ізраїлі був зареєстрований в 2006 році (Brenner і співавт., 2006). Ізраїль пережив 213 спалахів ЗВД в період з липня 2012 по серпень 2013 (дані МЕБ, 2013). Під час цих спалахів, завдяки реалізації конкретних заходів, а саме – вакцинації, суворого обмеження пересування тварин і карантину – владось успішно контролювати захворювання (Brenner і співавт, 2006). Ісламська Республіка Іран і Російська Федерація вперше повідомили про випадки захворювання на ЗВД у 2014 і 2015 роках відповідно, а Туреччина та Азербайджан постійно повідомляють про нові випадки з 2013 року. У нещодавній публікації зазначено, що ЗВД був зареєстрований в Іраку в серпні 2013 року (AlSalihi & Hasan, 2015).
Хвороба швидко поширюється в районах з високою щільністю великої рогатої худоби. Наприклад, після того, як Кіпр повідомив про перших шість спалахів на північно-східному півострові в листопаді-грудні 2014 року, захворювання незабаром було виявлено вже за 47-52 кілометри від первинної локалізації, незважаючи на контроль за переміщенням тварин. Результати епідеміологічного дослідження були непереконливими і не могли виключити, що захворювання поширювалося через несанкціонований рух інфікованої худоби.
Про перше проникнення ЗВД до європейської частини Туреччини було повідомлено у травні 2015 року. За період з травня по листопад 2015 року, в європейській частині Туреччини було в цілому виявлено 17 спалахів захворювання. Реалізовані заходи контролю – вакцинація потенційно сприйнятливих до зараження тварин і вибракування уражених. Подальші спалахи були зареєстровані на господарствах з виробництва яловичини у сусідній грецькій області Еврос у серпні 2015. До кінця 2015 року, Греція повідомила про 117 спалахів ЗВД у семи регіонах: Еврос, Ксанті, Родопи, Халкідікі, Фессалоніки, Кавала і острів Лемнос. В постраждалих регіонах були впроваджені санітарний забій, обмеження руху для живої ВРХ та продуктів тваринництва, а також екстрена вакцинація.
У вересні 2015 року було повідомлено про спалахи в Російській Федерації у Дагестані, Чечні і Північній Осетії. Станом на липень 2016 року, інфекція поширилася в Ставропольській, Астраханській, Краснодарській областях, а також в Калмикії, в результаті чого було зафіксовано 155 спалахів.
У квітні 2016 року, Греція повідомила про випадок ЗВД у Серресі – регіоні, якого не було серед постраждалих раніше, і який не охоплювався вакцинацією у 2015 році. Всього, 69 нових вогнищ захворювання у Греції були зареєстровані в період з квітня до початку липня 2016 року, у регіонах Серрес, Пелла, Іматія, Драма, Кілкіс, Лесбос, Фессалоніки та Кавала. Протягом цього ж періоду, два нових спалахи були зареєстровані в Едірне, Туреччина.
У квітні 2016 року був виявлений перший випадок ЗВД в Болгарії, в регіоні Хасково, приблизно за 60 км від кордону з Грецією і Туреччиною; далі послідували спалахи в південно-західних районах. У червні 2016 року хвороба зачепила два північних райони. До кінця червня від ЗВД постраждали 17 регіонів в Болгарії, всього було зафіксовано 201 спалах. Було впроваджено санітарний забій та обмеження пересування тварин. У постраждалих селах і на території 20-кілометрової буферної зони навколо вогнищ почалася екстрена вакцинація. Пізніше було вирішено вакцинувати територію усієї країни.
В квітні 2016 року ЗВД був зареєстрований в Колишній Югославській Республіці Македонії, де до кінця червня було підтверджено 387 спалахів. Було запроваджено контрольні заходи – модифікований стемпінг-аут, контроль за переміщенням та вакцинація. До кінця липня 2016 року було зареєстровано 198 та 53 спалахи в Сербії та Чорногорії відповідно, а також по одному спалаху в Албанії та Казахстані.

Карта поширення нодулярного дерматиту станом на 26 вересня 2016 року (спостереження з 1 березня 2016). Джерело - база даних спалахів, офіційно повідомлених країнами в МЕБ.
 

Карта поширення нодулярного дерматиту станом на 26 вересня 2016 року (спостереження з 1 березня 2016). Джерело - база даних спалахів, офіційно повідомлених країнами в МЕБ.

Шляхи зараження

Основні переносники вірусу ЗВД – це жалячі та кровоссальні членистоногі, в тому числі комарі та мухи (Gari і співавт., 2010). Найбільш висока інцидентність спостерігається при вологій та теплій погоді. У деяких районах інцидентність зменшується в періоди низької кількості опадів – ймовірно, це пов'язано із зниженням кількості та поширення комах-переносників.
Хоча і рідко, передача також відбувається через прямий контакт; також хвороба може передаватися через заражені корми та воду. Під час спалаху ЗВД 2013 року в Ізраїлі, вірус було виділено із слини великої рогатої худоби, але епідеміологічне значення цього потенційного шляху передачі захворювання ще належить з'ясувати. Вірус може залишатися активним в струпах шкіри та в сухих місцях до шести місяців, при умові відсутності світла. Тим не менше, в деяких спалахах захворювання шляхи передачі захворювання залишаються неясними.

Клінічні ознаки

Рівень захворюваності на ЗВД становить від 5 до 45 відсотків на уражених фермах. Смертність може досягати 10 відсотків, навіть серед худоби місцевих корінних порід. Як правило, у великої рогатої худоби розвивається двофазна лихоманка через два-чотири тижні після зараження вірусом. Характерні шкірні вузлики з'являються під час другого підйому температури тіла, через чотири-десять днів після першої лихоманки. Вузлики з'являються на шкірі, підшкірній тканині і часто – в підлягаючих м'язах.
Вузлики, як правило, однакового розміру, хоча кілька вузликів можуть зливатися та утворювати один більший вузол. Вузлики є твердими, круглими і виступають над поверхнею шкіри. У великої рогатої худоби вузлики часто виявляють лише під час промацування або змочування шкіри. У більшості випадків вони особливо помітні на промежині і вульві. Гострі і підгострі вузлики мають червонувато-сірий колір, а дерма і підшкірна тканина показують ознаки набряку. Вузли можуть поширюватися на сухожилля, що призводить до кульгавості тварин. Шкірні ушкодження згодом ущільняються або відділяються, залишаючи глибокі виразки, частково заповнені грануляційною тканиною, яка часто гноїться.
Клінічні ознаки ЗВД можуть включати:
  • поширення невеликих опуклостей (вузликів) під шкірою в носовій та ротовій порожнинах, а також на тілі;
  • збільшення поверхневих лімфатичних вузлів;
  • опухлість та підвищена чутливість вимені або яєчок;
  • виділення з очей і носа;
  • стерильність у биків, корови абортують.

Остаточний діагноз

Початковий діагноз може бути поставлений при наявності типових уражень на шкірі і в ротовій порожнині заражених тварин. Проте, так як існують інші захворювання, що протікають у великої рогатої худоби у схожих формах, але вимагають інших методів контролю та лікування, остаточний діагноз може бути підтверджений тільки шляхом подачі зразків ушкодженої шкіри до лабораторії, де можна визначити збудник. Молекулярні діагностичні тести, такі як полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) – як звичайна, так і в режимі реального часу – відрізняються високою чутливістю та швидким результатом, а тому широко використовуються у ветеринарних діагностичних лабораторіях.

Заходи з контролю та запобігання

Поширенню ЗВД можна запобігти шляхом впровадження заходів біологічної безпеки на рівні ферми і введення обмежень на пересування сприйнятливих до інфекції тварин і товарів з інфікованих районів. В ендемічних районах контроль за захворюванням зводиться до вакцинації.
Політика в галузі контролю та викорінення ЗВД у випадку її виявлення включає санітарній забій (стемпінг-аут) хворих тварин та комбінацію з наступних стратегій (Coetzer і Tuppurainen, 2014): • санітарна утилізація знищених тварин і заражених продуктів тваринного походження, задля знищення джерела інфекції; • Карантин і контроль за пересуванням тварин, продуктів та інших потенційно заражених об’єктів, для запобігання поширенню інфекції; • знезараження споруд, обладнання та інших предметів, для знищення потенційних джерел інфекції і зведення до мінімуму поширення вірусу від інфікованих тварин і приміщень; • контроль комах-переносників на початкових етапах спалаху; • заходи з відстеження та моніторингу для визначення джерела і ступеня поширення інфекції та забезпечення доказів для території, вільної від хвороби; • зонування та/або компартменталізація для визначення інфікованих та вільних від інфекції приміщень та зон; • інформаційні кампанії для співпраці з промисловістю і громадами; • кільцева вакцинація, як частина політики модифікованого стемпінг-ауту.

Вакцини

Наявні в даний час вакцини проти ЗВД включають: • Lumpy Skin Disease Vaccine – Onderstepoort Biological Products, Південна Африка (LSD virus [LSDV] штам Neethling); • Lumpyvax – Merck Animal Health, Intervet, Південна Африка (атенуйований польовий штам LSDV); • Herbivac LS – Deltamune, Південна Африка (штам LSDV Neethling).
Крім того, в ряді країн вакцини проти вірусу віспи овець (SPPV) були використані як захід профілактики та контролю. Було виявлено, що ці вакцини захищають ВРХ і проти вірусу ЗВД, якщо дозу для овець збільшити в три-десять разів: • Югославський SPPV RM-65 - Jovac, Jordan і Abic, Ізраїль (десятикратна доза вівці); • SPPV штам Bakirköy - PoxvacTM, Vetal Animal Health Products, Туреччина (овеча доза, збільшена в три-чотири рази); • Румунський штам SPPV.
Як зазначили Coetzer і Tuppurainen (2014), вакцини проти вірусу кенійської віспи овець і кіз (KSGP) штамів O-240 і O-180 придатні для профілактики вірусу ЗВД (LSDV), але не рекомендуються для великої рогатої худоби, поки їх безпеку і ефективність не було доведено експериментально.
Для успішної профілактичної кампанії, найкращою є великомасштабна щорічна вакцинація гомологічною вакциною. Для невідкладного контролю спалахів, слід впроваджувати кільцеву вакцинацію буферних зон в межах радіусу 25-50 км від заражених зон, а також встановлювати на цих територіях тимчасові або постійні місця забою. На великих площах навколо зараженої зони і на кордонах з інфікованими країнами повинен бути створений і підтримуватися достатній стадний імунітет (досягається при 80%-ому охопленні стада вакцинацією). Проте, слід мати на увазі, що якість вакцин може бути різною, а вакцина з живим вірусом відрізняється низькою стабільністю при попаданні на сонячне світло.
Вакцини проти SPPV та вірусу віспи кіз можуть бути використані при рівнях охоплення 80-90 відсотків (FAO, 2015). Недавнє дослідження, проведене в Ізраїлі, порівняло вакцини штаму Neethling до десятикратної овечої дози вакцини Jovac SPPV. У той час як як ефективність вакцини штаму Neethling виявилась статистично значимо вищою, ніж у вакцини SPPV, обидві вакцини були показані для захисту від природного шляху поширення вірусу ЗВД під час спалахів (Ben-Gera і співавт., 2015).
Дуже дякуємо Artem Skrypnyk, FAO (UN) Animal Health Officer та ісій команді, за корисну інформацію та редакцію українського перекладу.
Оригінальний текст статті англійською мовою доступний за посиланням http://www.fao.org/3/a-i6184e.pdf, с. 24-16.
Усю необхідну інформацію про заразний вузликовий дерматит великої рогатої худоби українською мовою можна знайти на сайті http://www.lsd.vet.ua/ та в групі Нодулярный дерматит КРС на Facebook.

Посилання

  1. Ali, A.A., Esmat, M., Attia, H., Selim, A. & Abdel-Hamid, Y,M. 1990. Clinical and pathological studies on lumpy skin disease in Egypt. Vet. Rec., 127(22): 549–550.
  2. Ali, H., Ali, A.A., Atta, M.S. & Cepica, A. 2012. Common, emerging, vector-borne and infrequent abortigenic virus infections of cattle. Transbound. Emerg. Dis., 59(1): 11–25.
  3. Al-Salihi, K.A. & Hassan, I.Q. 2015. Lumpy skin disease in Iraq: Study of the disease emergence. Transbound. Emerg. Dis., 62(5): 457–462.
  4. Ben-Gera, J., Klement, E., Khinich, E., Stram, Y. & Shpigel, N.Y. 2015. Comparison of the efficacy of Neethling lumpy skin disease virus and x10RM65 sheep-pox live attenuated vaccines for the prevention of lumpy skin disease – the results of a randomized controlled field study. Vaccine, 33(38): 4837–4842.
  5. Brenner, J., Haimovitz, M., Oron, E., Stram, Y., Fridgut, O., Bumbarov, V., Kuznetzova, L., Oved, Z., Waserman, A., Garazzi, S., Perl, S., Lahav, D., Edery, N. & Yadin, H. 2006. Lumpy skin disease (LSD) in a large dairy herd in Israel, June 2006. Israel J. Vet. Med., 61: 73–77.
  6. Coetzer, J. & Tuppurainen, E. 2014. Lumpy skin disease. In African Veterinary Information Portal (AfriVIP). Livestock Health, Management and Production. Available at: http://www.afrivip.org/sites/defaul....
  7. Davies, F.G. 1991. Lumpy skin disease, an African capripox virus disease of cattle. Br. Vet. J., 147(6): 489–503.
  8. FAO. 2015. Lumpy skin disease – vaccination. Webinar, April 2015. Available at: http://www.fao.org/ag/againfo/progr... webinar_april2015.html
  9. Gari, G., Waret-Szkuta, A., Grosbois, V., Jacquiet, P. & Roger, F. 2010. Risk factors associated with observed clinical lumpy skin disease in Ethiopia. Epidemiol. Infect., 138(11): 1657–1666.
  10. Gari, G., Bonnet, P., Roger, F. & Waret-Szkuta, A. 2011. Epidemiological aspects and financial impact of lumpy skin disease in Ethiopia. Prev. Vet. Med., 102(4): 274–283.
  11. Gari, G., Grosbois, V., Waret-Szkuta, A., Babiuk, S., Jacquiet, P. & Roger, F. 2012. Lumpy skin disease in Ethiopia: seroprevalence study across different agroclimate zones. Acta Trop., 123(2): 101–106.
  12. House, J.A., Wilson, T.M., el Nakashly, S., Karim, I.A., Ismail, I., el Danaf, N., Moussa, A.M. & Ayoub, N.N. 1990. The isolation of lumpy skin disease virus and bovine herpes virus-4 from cattle in Egypt. J. Vet. Diagn. Invest., 2(2): 111–115.
  13. OIE. 2015a. Lumpy skin disease – Greece. Date of start of event 18/08/2015. Follow-up report no. 4. Available at: http://www.oie.int/wahis_2/public/w...
  14. OIE. 2015b. Terrestrial Animal Health Code. Available at: http://www.oie.int/doc/ged/D10905.P...
На верх